Особливості роботи психолога з підлітками обумовлені типовими для цього вікового етапу проблемами. Можу додати, що я – мама вже дорослого сина, відчула і пройшла разом із ним, цей нелегкий етап підліткового віку.

Підлітковим прийнято вважати період розвитку дітей віком від 11 – 12 до 15–16 років. Цей період знаменується бурхливим психофізіологічним розвитком та перебудовою соціальної активності дитини. У розумінні хронологічних меж віку психологічної літературі немає єдності. Потужні зрушення, що відбуваються у всіх сферах життєдіяльності дитини, роблять цей вік «перехідним» від дитинства до дорослості. Підлітковий вік багатий на драматичні переживання, труднощі і кризи, коли складаються, оформляються стійкі форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування. Це час досягнень, стрімкого нарощування знань, умінь, становлення «Я», набуття нової соціальної позиції. Водночас це вік втрат дитячого світовідчуття, поява почуття тривожності та психологічного дискомфорту.

Підлітковий вік часто називають періодом диспропорції у розвитку. В цей час збільшується увага до себе, своїх фізичних особливостей, загострюється реакція на думку оточуючих, підвищується почуття власної гідності та уразливість. Фізичні недоліки часто перебільшуються. Найважливіші моменти психофізіологічного розвитку підлітка – статеве дозрівання та статева ідентифікація, які є двома лініями єдиного процесу психосексуального розвитку. На психофізіологічному рівні дискомфорт підлітків пояснюється різними причинами:
* а) нестійкістю емоційної сфери;
* б) особливостями вищої нервової діяльності;
* в) високим рівнем ситуативної тривожності.

Особливості розвитку пізнавальних здібностей підлітка часто є причиною труднощів у шкільному навчанні, таких як неуспішність, неадекватна поведінка. Успішність навчання багато в чому залежить від мотивації навчання, від особистісного сенсу, що має навчання для підлітка. Основна умова будь-якого навчання – наявність прагнення придбання знань і зміни себе. Водночас у реальному шкільному житті доводиться стикатися із ситуацією, коли підліток не потребує навчання і навіть активно протидіє йому.
Сприйняття є надзвичайно важливим пізнавальним процесом, який тісно пов’язаний із пам’яттю: особливості сприйняття матеріалу зумовлюють та особливості його збереження.
До психічного розвитку підлітка стає розвиток його самосвідомості. Однією з найважливіших рис, що характеризують особистість підлітка, є поява стійкості самооцінки та образу «Я».
Важливим змістом самосвідомості підлітка є образ його фізичного «Я» – уявлення про своє тілесне обличчя, порівняння та оцінка себе з погляду еталонів мужності та жіночності.
Особливості фізичного розвитку можуть стати причиною зниження у підлітків самооцінки та самоповаги, можуть призводити до страху поганої оцінки оточуючими. Недоліки зовнішності (реальні чи уявні) можуть переживатися дуже болісно, до повного неприйняття себе, стійкого почуття неповноцінності.
Підлітки частіше починають спиратися на думку своїх однолітків. Якщо у молодших школярів підвищена тривожність виникає при контактах з незнайомими дорослими, то у підлітків напруженість і тривога вища у відносинах з батьками та однолітками. Прагнення жити за своїми ідеалами, вироблення таких зразків поведінки може призводити до зіткнень поглядів життя підлітків та його батьків, створювати конфліктні ситуації. У зв’язку з бурхливим біологічним розвитком та прагненням до самостійності у підлітків виникають труднощі та у взаєминах з однолітками.
Впертість, негативізм, уразливість та агресивність підлітків найчастіше є емоційними реакціями на невпевненість у собі.
Якщо Ви читаєте цей текст і дізнаєтесь у ньому проблеми, які Вас хвилюють стосовно вашої дитини, запрошую вас та вашу дитину на консультацію. Розбиратимемося разом!